Чуский ван пожелал, чтобы Чжан-цзы покинул его царство, но, опасаясь, что тот причинит ему вред, обратился к приближённым: «Я хочу, чтобы Чжан-цзы ушёл, — как поступить?» Приближённые ответили: «Если государь непременно желает, чтобы Чжан-цзы ушёл, то надлежит вверить ему дела царства». Чуский ван молвил: «Хорошо». И тогда отпустил Чжан-цзы. Чжан-цзы, прибыв в Чу (в тексте, по-видимому, ошибка; по смыслу — после того как Чжан-цзы покинул Чу и вновь явился), — ван не внял его речам, и Чжан-цзы удалился. Тогда Чжан-цзы сказал вану: «Если государь непременно желает, чтобы я ушёл, я прошу дозволения взять пятьдесят колесниц и через месяц предстать пред государем». Чуский ван молвил: «Хорошо». Чжан-цзы прибыл с пятьюдесятью колесницами и сказал вану: «Государь обошёлся со мною уже весьма щедро. Я слышал, что у государя есть гость по имени Чжао Юй, человек, снискавший особую милость государя. Если государь желает, чтобы я ушёл, надлежит сперва возвысить Чжао Юя, и лишь тогда я смогу удалиться». Чуский ван молвил: «Хорошо». И тогда возвысил Чжао Юя. Только после этого Чжан-цзы покинул царство.
💡 商战启示录
Ця стратегія демонструє мудрість Чжан-цзи, що полягає у відступі задля наступу та використанні сили супротивника для власної вигоди. Чжан-цзи, знаючи, що чуський князь має намір вигнати його, сам запропонував умову «віддати державу під його керівництво», змусивши князя викрити свої справжні наміри. Згодом він скористався довірою князя до Чжао Юя, щоб перенаправити конфлікт і створити собі простір для відступу. У сучасному бізнесі ця стратегія часто втілюється у «зворотних переговорах» та «використанні обставин для побудови позицій». Наприклад, коли підприємство стикається з тиском конкурентів або акціонерів, воно не вступає в пряме протистояння, а натомість свідомо висуває жорсткіші умови (як-от вимога більших повноважень чи ресурсів), змушуючи іншу сторону відступити, або спрямовує її увагу на третю сторону, тим самим зберігаючи себе. Вчинок Чжан-цзи подібний до того, як високопоставлений керівник технологічної компанії, опинившись перед загрозою звільнення з ради директорів, сам вимагає «повної відповідальності за новий проєкт», фактично перекладаючи ризик рішень і водночас натякаючи, що відмова може спричинити нестабільність у команді, що зрештою змушує раду піти на компроміс. Або як ринковий претендент, що стикається з тиском галузевого гіганта, не вступає у відкриту конкуренцію, а натомість пропонує план «співпраці через злиття», використовуючи побоювання іншої сторони щодо витрат на інтеграцію, щоб виграти час для власного маневру. Мудрість полягає в тому, щоб не змагатися за тимчасові переваги, а вміло використовувати побоювання та мережу зв’язків іншої сторони для самозбереження та стратегічного маневру.