Ця історія втілює класичну мудрість сучасної комерційної війни: «піднятися на чужій силі» та «приписування заслуг». Тянь Дань своїми добрими вчинками здобув прихильність народу. Як володар, Сян-ван спершу відчув загрозу, але завдяки мудрій пораді нанизувача перлів він уміло перетворив добрі справи Тянь Даня на власний образ лідера — через публічне визнання, особисте вшанування та вчасне запровадження загальнодоступних пільг, він вбудував внесок підлеглого у власну стратегічну рамку. Це подібно до того, як сучасний генеральний директор, зіткнувшись із тим, що зірковий керівник або ключова команда здобуває ринкову репутацію, не повинен заздрити чи придушувати, а має активно «поручитися» та підсилити їхню цінність, водночас пов’язуючи особистий бренд із баченням компанії. Наприклад, коли Стів Джобс повернувся до Apple, він не заперечував технологічних напрацювань часів попереднього CEO Амеліо, а перетворив інновації на кшталт iMac на історію «відродження Apple», зміцнивши власну харизму лідера. Так само Джек Ма з Alibaba часто приписує заслуги «вісімнадцяти засновників» «епосі та команді», але насправді саме через таке приписування він зміцнив свій статус духовного лідера. Ключова стратегія полягає в тому, що лідер має вміти через «визнання їхнього добра» «творити власне ім’я», переломлюючи світло здібних людей у сяйво організації, а не привласнювати заслуги напряму — чим відкритіше лідер вихваляє підлеглих, тим більше він здобуває лояльність і зовнішнє визнання. Водночас порада нанизувача перлів про «спершу чемність, потім силу» також підказує керівникам: коли йдеться про потенційну загрозу владі, спершу надати достатньо пошани, а потім системно вибудувати стратегію — це набагато ефективніше, ніж пряме придушення, і дозволяє уникнути внутрішнього виснаження, перетворюючи все на загальну конкурентоспроможність.