Стратегія Су Дая полягала в тому, що «щоб щось узяти, слід спершу щось дати», тобто через тимчасові поступки чи демонстрацію слабкості зробити суперника самовпевненим і таким чином здобути стратегічну ініціативу. У сучасному бізнесі це нагадує «стратегічну демонстрацію слабкості» або «заманювання супротивника вглиб». Наприклад, молода технологічна компанія, зіткнувшись із галузевим гігантом, свідомо поступається частиною низькомаржинального ринку, змушуючи гіганта думати, що вона не становить загрози, і той послаблює пильність, не вкладаючи ресурси в протидію. Тим часом нова компанія таємно розробляє проривні технології і, коли настає слушний момент, випускає інноваційний продукт, захоплюючи преміальний сегмент ринку та здійснюючи «обгін на повороті». Інший приклад: у ціновій війні одна сторона навмисно незначно знижує ціни, провокуючи суперника на різке падіння, що виснажує його прибутки, тоді як сама завдяки контролю витрат або диференціації вже готова випустити вдосконалений продукт, переглянути ціни й отримати вищий прибуток, коли суперник виснажений. Ключ до цієї стратегії полягає в наступному: по-перше, точно оцінити слабкі місця суперника (як-от зарозумілість царя Ці); по-друге, контролювати темп і масштаб поступок, щоб уникнути справжніх втрат; по-третє, приховувати справжні наміри, щоб до моменту самовпевненості суперника вже завершити внутрішнє зміцнення. Історія Су Дая нагадує підприємцям, що бізнес-війна — це не справа миттєвих емоцій, а довгострокова гра, і іноді відступити на крок означає зробити три кроки вперед. Справжня перемога належить тим, хто вміє терпіти, чекати й будувати стратегію.